З ким залишаються діти під час розлучення в Україні. Законодавство

Право визначати місце проживання своєї дитини, умови її життя, виховання тощо, – належить батькам дитини. Причому незалежно від того, у шлюбі чи ні була народжена дитина.

Обоє з батьків мають рівні права та рівні обов’язки при вирішенні питання з ким і де проживатиме їхня дитина. Такі рівні права та обов’язки закріплені як у Конституції України, так і у Законах України.

Так, відповідно до статті 51 Конституції України, кожен із подружжя має рівні права та обов’язки у шлюбі. Батьки зобов’язані утримувати своїх дітей до повноліття. Сім’я, дитинство, материнство та батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України (далі – СК України) мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи були одружені між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини – не впливає на обсяг їх прав та не звільняє від обов’язків щодо своєї дитини.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. №2402-III, кожна дитина має право проживати в сім’ї разом зі своїми батьками або в сім’ї одного з них та на опіку батьків. Батько та мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Таким чином, сам собою процес розірвання шлюбу юридично ніяк не пов’язаний з вирішенням питання «з ким залишиться дитина після розлучення». Розірвати шлюб можна незалежно від наявності чи відсутності спору щодо місця проживання дітей.

Більше того, з низки причин «розлучення» та «визначення місця проживання дитини» не можуть (не повинні) розглядатися в одному судовому провадженні. Це два не пов’язані між собою процеси: розірвати шлюб можна не вирішуючи в судовому порядку питання «з ким залишаться проживати діти після розлучення» і так само можна перебуваючи у шлюбі вести спір у суді щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків (якщо батьки проживають порізно).

Таким чином, – вирішувати з ким залишаться діти після розлучення повинні, перш за все, батьки дитини за взаємною згодою. Зокрема – на підставі письмової угоди між батьками.

Угода між батьками про те, з ким залишиться дитина після розірвання шлюбу, може бути як усною, так і письмовою.

АЛЕ, при цьому варто враховувати, що відповідно до частини 4 статті 157 Сімейного кодексу України, «Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню».

Тобто, з огляду на норми статей 141 та 157 Сімейного кодексу України, – угода (згода) батьків на проживання дитини разом з одним з них, – достатня підстава для проживання дитини з одним з батьків та не потребує якогось «юридичного» оформлення. Однак за бажанням, – батьки можуть (але не зобов’язані) укласти між собою письмовий договір з цього питання і такий договір підлягає нотаріальному посвідченню.

Якщо батьки неповнолітньої дитини дійшли взаємної угоди про розірвання шлюбу, – розірвання шлюбу відбувається у судовому порядку на підставі спільної заяви подружжя.

До такої заяви, згідно зі статтею 109 Сімейного кодексу України, ОБОВ’ЯЗКОВО має бути доданий письмовий договір про те, з ким із них проживатимуть діти, яку участь у забезпеченні умов їх життя прийматиме той із батьків, хто проживатиме окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

Договір щодо розміру аліментів на дитину має бути нотаріально засвідчений.

Наша порада: включайте до письмового договору про те, з ким проживатимуть діти, також умови про аліменти, а також усі важливі, на вашу думку, нюанси вашої участі у вихованні дітей. Такий договір підлягатиме нотаріальному посвідченню.

Таким чином:

з ким проживатиме дитина, – вирішують самі батьки, за взаємною згодою. Причому – взаємна згода батьків необхідна незалежно від того, вирішується це питання після розлучення чи просто батьки проживають окремо.

Якщо батьки не можуть дійти згоди з ким залишиться дитина після розлучення, – така суперечка може бути вирішена із залученням органу опіки та піклування або в судовому порядку. Такий порядок передбачено статтею 161 Сімейного кодексу України.

Слід враховувати, що згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України, мати та батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини. Причому таке право батьки мають незалежно від укладення шлюбу: щодо позашлюбних дітей їхні батьки мають такі ж права, якби діти були народжені у шлюбі. Так само і при розірванні шлюбу: розірвання шлюбу ніяк не впливає на обсяг прав та обов’язків батьків щодо їхніх дітей.

Також не завадить вислухати і думку дитини, – якщо вона в силу стану свого розвитку здатна формулювати свої думки.

Так, відповідно до статті 171 Сімейного кодексу України, дитина має право бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її місця проживання.

А якщо є суперечка між батьками?

За наявності спору між батьками щодо того, з ким має залишитися дитина після розлучення, – така суперечка вирішується, як правило, у судовому порядку.

Так, відповідно до статті 161 Сімейного кодексу України, якщо батьки, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них проживатиме малолітня дитина, – суперечка між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Оскільки рішення органу опіки не забезпечується примусовою силою держави, вирішувати суперечки щодо дітей доводиться в суді.

Що враховується під час вирішення питання з ким залишаться діти після розлучення?

При вирішенні питання з ким із батьків залишити дітей після розірвання шлюбу (або у зв’язку з роздільним проживанням батьків), – братимуться до уваги:

Відношення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків;
особисте ставлення дитини до кожного з батьків;
Вік дитини;
стан здоров’я дитини
та інші суттєві обставини.

Слід враховувати, що орган опіки чи суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто:

немає самостійного доходу;
зловживає спиртним чи наркотиками;
своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвитку дитини.

ВАЖЛИВО! Якщо орган опіки або суд дійдуть висновку, що жоден із батьків не може створити для дитини належних умов для виховання та розвитку, на вимогу бабусі, дідуся чи інших родичів, дитина може бути передана комусь із них.

Якщо дитина не може бути передана нікому з перелічених вище осіб, суд, на вимогу органу опіки, може винести рішення про відібрання дитини у особи, з якою вона проживає, і передати її під опіку органу опіки та піклування.

У якому разі можуть забрати дитину у матері

Якщо мама:

немає самостійного доходу;
зловживає спиртним чи наркотиками;
своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвитку дитини, суд, на вимогу органу опіки, може винести рішення про відібрання дитини у матері та передати її під опіку дідусеві, бабусі, інших родичів або під опіку органу опіки та піклування (ст. 161 СК України).

Чи може дитина залишитися з батьком після розлучення

Так, безумовно. Дитина може бути залишена разом із батьком після розлучення, якщо буде встановлено, що це відповідає інтересам дитини. Точно так само дитина може бути залишена після розлучення разом з мамою.

Юридично мами не мають переваг перед батьками щодо визначення місця проживання дітей.

Слід визнати, що у більшості випадків батьки не належним чином доводять перед судом наявність переваг для дітей від місця проживання з ними (з батьками). Однією з помилок батьків є впевненість у тому, що найкращі матеріальні та житлові умови є визначальними під час вирішення спору.

Наша ж практика свідчить, що лише комплексний підхід та робота з Адвокатом може зрівняти шанси тат на проживання зі своїми дітьми після розірвання шлюбу.

Судова практика

Найчастіше після розірвання шлюбу діти залишаються з мамами. У тому числі, за рішенням судів.

Такий стан справ пояснюється комплексом причин:

об’єктивні причини, – від природи зв’язок мам із дітьми, особливо у роки життя, сильніша. При цьому – у перші роки життя дитини роль мам ще й більш важлива і не може бути (у значній частині) замінена батьками;
не завжди батьки готові взяти на себе весь тягар виховання дитини: традиційно склалося, що батькові відводиться роль утримання сім’ї, тоді як мати займається доглядом за дітьми і, одночасно виконує виховну функцію (пригадаємо, наприклад, відпустку по догляду за дитиною до досягнення ним 3-річного віку). І коли приходить час вирішувати з ким залишиться дитина після розлучення, – виявляється, що тато, «приділяв вихованню дитини» мало часу і діти більше прив’язані до мами або, навіть, якщо діти більше прив’язані до тата, – то суд враховуватиме «ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків» і виявиться, що саме мама більше займається вихованням дітей (у традиційному розумінні: школа, гуртки більше проводить часу з дітьми і т.д.);
суб’єктивні причини; – перекоси у правозастосуванні, ототожнення інтересів мам з інтересами дітей.

При цьому татам не варто опускати руки: достатньо вивчити судову практику разом з Адвокатом і довести в суді, що на користь дитини залишитися разом саме з нею, а не з мамою.

Крім того, почергове проживання дитини у кожного з батьків може бути варіантом спільного виховання дитини після розірвання шлюбу.

Про те, у яких випадках дитину залишать на виховання батька та як збільшити таку ймовірність, читайте у нашій безкоштовній консультації «Визначення місця проживання дитини з батьком в Україні».

Зразок позову про визначення місця проживання дитини – знаходиться за цим посиланням. За цим посиланням Ви можете дізнатися який судовий збір слід сплатити при зверненні до суду з позовом про визначення місця проживання дитини і як правильно скласти позовну заяву до суду.

Про те, до якого суду подавати позов про визначення місця проживання дитини, – читайте в окремій безкоштовній консультації «У який суд подавати позов про визначення місця проживання дитини?».

Наша практика

• Визначили місце проживання малолітнього Артема разом із мамою (справа №753/21809/19)

• Відстояли право тата виховувати своїх дітей, припинили спроби мами використовувати дітей у сімейних суперечках (справи №759/13825/18; №759/13845/18; №759/9448/18)